Дмитро Павличко

(нар. 1929 р.)

Дмитро Васильович Павличко народився в селі Стопчатові на Станіславівщи-ні (тоді це була адміністративна одиниця Польщі, нині - село Косівського району Івано-Франківської області) 28 вересня 1929 р. у багатодітній родині. Цікаво, що цю дату батьки записали приблизно, бо, заклопотані постійною працею, не пам'ятали її насправді. Мати казала Дмитрикові, що він народився не в хаті, а в полі, коли копали картоплю. Дерев'яна простора хата Павличків стояла на узвишші, звідки було видно дуже далеко. Природа Стопчатова зачаровувала непромину-щою своєрідною красою, як і краєвиди Шевченкових Моринців чи Франкових Нагуєвичів. Це не дивно, адже таланти народжуються на землі, що наділена Богом і щедрістю, і багатством, і мальовничістю ласкавого підсоння, і чіпкою народною пам'яттю. У підгірському Стопчатові серед високих снігів щороку лунали виразні щедрівки й колядки, дівчата водили хороводи й співали веснянки коло церкви на Великдень, у селі часто грали буйні весілля, а Дмитрові земляки вдягались у барвисте гуцульське вбрання. Неповторний колорит¹ гуцульського краю

пробуджував у душах людей любов до краси в усіх її проявах. І щоденна сільськогосподарська праця, без якої родина прожити не могла, теж була по-своєму красивою, хоча й тяжкою. Тож уже змалку Дмитрові, який від народження мав «душу поета», довелося бути пастушком і

погоничем. А батьки попри сільські будні хотіли для всіх своїх п'яти дітей і гарної освіти, і світлої долі.

Батько поета, розумний і бувалий гуцул, багато пережив на своєму віку. У часи Першої світової війни втік із цісарської армії, опинився як військовополонений у Києві. Дмитро Васильович розповідав: «Якраз тоді було проголошено УНР... Василь Павличко, звичайно, вельми втішився з того, що постала Українська Народна Республіка.

Адже він був вихований на «Кобзареві» - шанованій реліквії в нашій хаті (згодом навіть моя неграмотна мама вивчила напам'ять усю цю книжку, яку на прохання неньки читали мої старші брати)». Патріотично переконаний батько у своїй молодості пішов воювати за Україну. «А було це 1 липня 1918-го -вже весь Львів у руках Українських січових стрільців. Австрійська імперія припинила своє існування. Пішов Василь Павличко воювати за Гуцульський курінь УСС..Мабуть, і мені передалося багато батькової енергії» (Дмитро Павличко).

Сам освічений, батько поета безнастанно працював, щоб вивести в люди своїх дітей. Навіть коли у Павличків згоріла хата, батьки думали насамперед не про дах над головою, а про школу для дітей. Спочатку Дмитрик учився у польській школі в Яблуневі, був у класі єдиним українцем. Ось як Дмитро Васильович згадував про нелегке батькове рішення: «Він свідомим українцем був, але ситуація так склалася, що перед вибором опинився: хочеш, щоб старший [син] навчання продовжив, отже, молодшого в польську школу віддавай». Власне, у школі Дмитро Павличко перетерпів майже те саме, що раніше й Іван Франко. Якось хлопчик навідріз відмовився читати вірш, у якому мусив себе назвати поляком. І був покараний учителькою, що назвав себе українцем: одержав двадцять ударів по пальцях лінійкою. Саме в школі хлопчик зрозумів, що таке радість справжньої дружби.

Талант до написання віршів майбутній поет перейняв від неньки дуже рано: «Писати вірші почав я в дитячому віці. Декламуючи зі сцени вірші Тараса Шевченка, я сприймав його твори як своє власне імпровізоване¹ слово». Закінчивши навчання в школі, Дмитро Павличко вступив до Коломийської гімназії, де вивчив німецьку та латинську мови, з підліткового віку вже вільно володіючи польською. Такі глибокі знання дали можливість читати в оригіналі не тільки Міцкевича, а й вбирати культурні надбання інших народів із першоджерел.

Під час Другої світової війни гітлерівці поставили перед коломийськими гімназистами драконівські вимоги: хто не вчиться на «відмінно» й «добре», той неодмінно їде «остар-байтером»² у Німеччину на каторжні роботи.

У ті часи ґімназія була відгороджена від єврейського гето³ високим дротом. Гімназисти, переважно здібні сільські діти, ризикуючи влас-

ним життям, перекидали єврейським ровесникам їжу, яку їм самим давали батьки:

У 1944 р. Павличкову родину спіткало велике горе: разом з іншими сільськими заручниками німці розстріляли старшого Дмитрового брата Петра. Коло його домовини Дмитро Павличко уперше відбувся як поет. Згодом у поемі «Вогнище» від імені розстріляного брата він передасть усі страждання згорьованої родини й історію написання свого першого вірша:

А попереду Дмитра чекали нові випробування.

У 1945 р. Дмитро Павличко, якому було 16 років, та ще декілька його ровесників долучилися до УПА. І хоча бойові доручення новачкам не давали виконувати, після звільнення Прикарпаття радянськими військами Дмитра Павличка, як і

його побратимів, заарештували. Майже півроку (від осені 1945 до весни 1946 рр.) юнаки терпіли жорстокі катування й допити у Станіславській

тюрмі. Від них вимагали зізнання про свою причетність до національного повстанського руху. Звинувачення про участь у «дитячій сотні» було повністю сфабриковане, але не так багато й бракувало до розстрілу чи багаторічних таборів. На щастя, тоді для Дмитра Павличка та його односельців усе завершилося більш-менш щасливо.

Проте надалі радянська влада бачила в здібному галицькому юнакові лише «бандерівця» та «ворога народу», тому прокладати шлях у літературу Дмитрові Павличкові було набагато складніше, ніж його сучасникам з інших регіонів України. Навіть уже ставши автором неперевершених за популярністю пісень, Дмитро Павличко, образно кажучи, постійно ходив краєм леза. Наприклад, коли Олександр Білаш поклав на музику його вірш і народилася пісня «Два кольори» (1964), та ще й миттєво полюбилася народові, пильна компартійна цензура побачила в поєднанні червоного й чорного - кольорів народної вишивки - не що інше, як «бандерівський прапор».

Успішно закінчивши Львівський державний університет імені Івана Франка, 1953 р. Дмитро Павличко вступив до ас-пірантури¹, активно взявся за написання кандидатської дисертації. Літературознавчі праці цього митця, написані в різні роки, однозначно свідчили, що він міг стати провідним ученим, але поезія (а вона була на чільному місці) потребувала все більше часу. Д. Павличко працює у журналі «Жовтень», навіть завідував відділом поезії в цьому часописі. Коли в 1953 р. вийшла перша збірка поезій «Любов і ненависть»,

Дмитра Павличка прийняли до Спілки письменників. У наступні роки доволі рясно друкувалися інші книги лірики цього поета, серед них і збірка поезій «Правда кличе» (1958).

Так, вона розпочиналася циклом «Ленін іде», адже інакше тоді не компонувалася жодна збірка поезій. Проте саме в ній прозвучало й грізне звинувачення, яке зривало маску з тоталітарної системи² і насамперед «вождя всіх часів і народів»

та його нічим не кращих наступників. Адже під іменем зловіс-.........

ного середньовічного інквізитора³ у вірші «Коли помер кривавий Торквемада» (1955) легко вгадувався радянський правитель Сталін. У цьому ж вірші також пролунало безстрашне попередження довірливим потенційним жертвам радянської тоталітарної системи: «здох тиран⁴, але стоїть тюрма».

Творчий доробок Д. Павличка чи не найбільший після Івана Франка серед українських поетів. Поет не гаяв жодного дня, а в науку іншим радив: «Якщо ж не вдається проза, пиши статті. Якщо вони не виходять - перекладай. Якщо з тебе непутящий перекладач, шукай себе в драматургії чи в роботі сценариста, не минай спроб висловитись як публіцист. Не замикайся в поетичній творчості, бо кожен вихід з неї в іншу сферу збагачує саме її, твою рідну поетичну стихію». Його вірші ставали піснями, лірику Дмитра Павличка любив і високо цінував український народ. Присвячені обороні української мови поезії Дмитра Павличка «Якби я втратив очі, Україно...», «О рідне слово, хто без тебе я?», «Ти зрікся мови рідної...»

українські патріоти переписували від руки, а вчителі потай читали їх старшокласникам.

Саме за сценарієм, написаним Дмитром Павличком у співавторстві з В. Денисенком, було знято фільми «Сон» (1964) про Тараса Шевченка, а згодом Павличко як сценарист долучився до зйомок кінокартини «Захар Беркут» (1972, реж. Леонід Осика) за повістю Івана Франка. У фільмі «Сон» прозвучала пісня на слова Д. Павличка «Лелеченьки», яка відразу сприймалася як народна. Вона мала багато спільного із піснею на слова Б. Лепкого «Чуєш, брате мій...» і глибинний підтекст, у якому йшлося про те, що внаслідок лихої долі українці розкидані по всіх світах, але кожен з них мріє бути бодай похованим у своєму рідному краю.

У 1964 р. сім'я Д. Павличка переїхала до Києва. Нібито звідси відкривалися ширші обрії та більші можливості для творчості. Та жилося поетові й тут саме так, як це лише було можливо в тоталітарній системі талановитому українському митцеві. Тому як сповідь можна сприймати такі поетові рядки: «Не був я, Господи, безбожним / Але носив раба тавро».

У 1977 р. за книгу вибраного, яка вийшла під назвою першої поетової збірки -«Любов і ненависть», Дмитрові Павличку присудили Державну премію імені Т. Шевченка. Талант письменника від такого пошанування тільки розцвів. Для дітей він видав прекрасну збірку своїх віршів «Плесо», а ще раніше - поему «Зо-лоторогий олень». Більше того, в українській радянській поезії до Павличка не існувало такої витонченої, цікавої, художньо довершеної, водночас щирої інтимної лірики, як у його збірці любовних поезій «Таємниця твого обличчя» (1974, 1979). Через два десятиліття Д. Павличко подарував українським читачам нову книжку любовних поезій - «Золоте ябко» (1998). Також поет написав цикл високохудожніх віршів про Івана Франка - «Задивлений в будущину», рівного якому в нашому красному письменстві не існує.

Авторству Д. Павличка також належать унікальні видання: антологія «Світовий сонет» (1983), «Рубаї» (1987), «Сонети В. Шекспіра» (1998), «Сонети (оригінальні твори й переклади)» (2004), «Білі сонети» (2016), написані білим віршем. Ці книги свідчать не лише про Павличкове подвижництво, його майстерність як перекладача, а й про те, що завдяки Дмитру Васильовичу українцям стали доступні цілі поетичні світи багатьох літератур різних часових пластів.

Сонет - класичний вірш із 14 рядків, написаний переважно п'ятистопним ямбом. Дві перші строфи сонета - чотирирядкові (катрени), дві наступні - трирядкові строфи або три наступні - дворядкові строфи. У першій строфі автор гостро ставить певну важливу проблему, в другій - доводить Ті до кульмінації, у третій шукає шляхів Ті розв'язання, а в четвертій переважно робить філософський висновок, за словами Івана Франка, зводить усе ним сказане в «гармонію любові». Сонети писали світові генії: Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарка, Вільям Шекспір, творчість яких вам відома з курсу зарубіжної літератури. У нашому національному красному письменстві до форми сонета найчастіше зверталися Іван Франко, Микола Зеров, Максим Рильський.

Білий вірш (від англ. blank verse - білий вірш) - неримована поезія зі збереженням ритміки й пропорційної кількості наголошених і ненаголошених складів у рядках. Відсутність рими у білих віршах компенсується клаузулою, тобто упорядкованими стосовно місця наголосу закінченням віршового рядка. Білий вірш може бути написаний як двостопними розмірами (ямбом, хореєм), так і тристопними (дактилем, амфібрахієм, анапестом), але особливо гарно у білому вірші звучить п'ятистопний ямб, у якому відсутність рими лише збагачує природну інтонацію. Білий вірш часто практикували у своїй творчості Вільям Шекспір, Йоганн-Вольфґанґ Гете, Леся Українка, Іван Кочерга. Білим віршем, віршовою стопою якого є хорей, написана поема Івана Франка «Іван Вишенський».

Починаючи з 90-х років ХХ ст., Дмитро Павличко багато працює на ниві державницького розвою. Він був одним із авторів Акта проголошення незалежності України, депутатом перших трьох скликань Верховної Ради України, упродовж шести років перебував на дипломатичній службі - працював послом України у Словаччині й Польщі. Письменник нагороджений багатьма державними нагородами: орденом «За заслуги», орденами Ярослава Мудрого V і IV ступенів, орденом Свободи. Але найвища з державних нагород Дмитра Павличка -Звання «

Герой України

» із врученням

ордена Держави

(

2004

). Нині поет проживає в Києві, проводить творчі зустрічі, дає інтерв'ю. Поетична муза Дмитра Павличка й досі не покидає його, а перо поета-пісняра не припадає пилом.

Діалог із текстом

1 Що ви довідалися про батьків майбутнього поета і його дитячі роки?

2 Який факт із дитинства Дмитра Павличка вас найбільше вразив і чому саме?

3 Чому в радянські часи уродженцю Західної України Дмитру Павличку було набагато важче стати визнаним поетом, ніж його ровесникам з інших регіонів України?

4 Що саме ви довідалися про державницьку діяльність Дмитра Павличка, орденоносця, Героя України?

5 Про доньку Д. Павличка - Соломію Оксана Забужко сказала: «Соломія Павличко - то вже факт історії культури». Підготуйте про неї повідомлення, аргументуючи слушність наведеного вислову.

6 Що ви дізналися про Павличка-перекладача й автора багатьох сонетів?

7 Які поезії називають сонетами, а які - білими віршами? Який віршовий розмір найбільш притаманний сонетам?

8 Який цикл особливих сонетів є у Дмитра Павличка? Чому він саме так називається? Знайдіть і прочитайте поезії цього циклу. На прикладі однієї з них з'ясуйте особливості віршування. До якого виду лірики вона належить?

Діалоги текстів

1 Чим дитинство та юність Дмитра Павличка були подібні до Франкових?

2 Хто з відомих світові митців вважається неперевершеним майстром сонетів? Що саме на уроках зарубіжної літератури ви дізналися про цих митців? А хто з українських поетів, крім Д. Павличка, писав сонети? Підготуйте повідомлення про них (на вибір).

3 Що ви можете сказати про особливості білих віршів? Які українські поети використовували форму білого вірша в поемах та віршованих драматичних творах?

Мистецькі діалоги

1 Уважно розгляньте уміщені в підручнику ілюстрації. Проаналізуйте одну з них, акцентуючи на її західноукраїнському колориті.

2 Розгляньте фотографії із сімейного архіву Д. Павличка. Чому молоде подружжя Павличків на родинній світлині в гуцульському народному одязі?

Діалог із текстом

1 У прямому чи переносному значенні в цій поезії автором вжито слова та словосполучення «хліб», «насіння», «пшеничний колосок зернистий»?

2 Чи може виявитися творчість обдарованого талантом поета духовним хлібом для народу? Чому?

3 До якого виду лірики належить цей вірш? Чому ви так вважаєте?

4 Яким віршовим розміром написана поезія Д. Павличка «Я народився на землі...»? Яке у цьому вірші римування?

5 Що ви можете сказати про рими? А про особливо вдалі художні засоби цієї поезії?

6 Яким у поезії постає ліричний герой? Яке його кредо? А громадянська позиція? Аргументуйте свою думку.

Діалоги текстів

Що спільного у громадянській ліриці І. Франка, зокрема поезії «Земле, моя всеплодющая мати.», і поезії Д. Павличка «Я народився на землі.»?

Мистецькі діалоги

1 Уважно розгляньте картину Т. Яблонської «Хліб». Який настрій передала художниця? Чим він зумовлений? Які емоції художнє полотно викликало у вас?

2 Яке з нижче поданих народних прислів'їв найкраще може увиразнити зміст цієї картини?

• Хліб житній - батько рідний, гречана каша - мати наша.

• Хліб - над усією їжею пан.

• Риба - вода, ягода - трава, а хліб - усьому голова.

• Паляниця - хлібова сестриця.

• Без солі не смачно, а без хліба не ситно.

• Де орач плаче, там жнець скаче.

• Як уродить жито, то всім буде сито.

• Хто оре й засіва, той живе та співа.

Яка в тому причина, що так багато митців у своїх творах оспівують хліб?

РОДИНА

Діалог із текстом

1 Чи має щойно прочитана вами поезія риси автобіографізму?

2 З якої причини родовідному древу в цій поезії присвячено багато рядків і думок ліричного героя? А чи знаєте ви свій власний родовід? До якого покоління?

3 Чому сім'я, близька і далека родина для кожного з нас мають неперехідне значення? Як про це говорить автор?

4 Яке місце посідає матір у кожній сім'ї? Чому саме?

5 Як саме варто розуміти думку поета про «свою небесну і земну родину»?

6 Чи є в цій нібито на перший погляд інтимній (родинній) за видом лірики поезії насправді виразно філософські погляди на життя? Які саме? Наведіть цитати.

7 Чи завжди легко однозначно визначити різновид лірики? З якої причини?

8 Доведіть, що поезія «Родина» - верлібр. До якого виду лірики вона належить? На основі чого ви зробили саме такий висновок?

Ми^стець^{кі діалоги}

1 З допомогою словесного малювання детально опишіть картину «Козацька родина».

2 Уважно розгляньте глибоко символічну картину Ігоря Мельника «Батьки і діти». У чому її прихований зміст? Як можна підтекст цього художнього полотна застосувати до батьківської і власної сім'ї Дмитра Павличка?

Ігор Мельник. Батьки і діти (2017)

Філософська лірика - різновид поезії, спрямованої на філософське осмислення краси, життя, світу, місця людини в ньому. Такі поезії є виявом філософських поглядів ліричного героя на життя, природу, розвиток суспільства тощо.

ПОГЛЯД У КРИНИЦЮ

Діалог із текстом

1 Павличкова лірика постійно тяжіє до філософського осмислення людського життя. Чи прослідко-вується таке явище у поезії «Погляд у криницю»? Як саме?

2 Ліричний герой цього вірша задіяний у розв'язанні складних загальнолюдських проблем у їх най-гостріших суперечностях і контрастах. На яких антитезах ґрунтується філософське осмислення життя поетом і його ліричним героєм? Чому?

3 Добро і зло, любов і ненависть, світло й пітьма, низ і верх завжди протистоять одне одному. З якої причини в сонеті «Погляд у криницю» поет надає власне світлу всеохопного і навіть вселенського значення, що домінує над усіма іншими категоріями?

4 Прокоментуйте, як саме ви зрозуміли образ світла. Чому в людському уявленні саме воно є важливою категорією добра, щастя, Божого благословення не тільки для художників, а в подібному значенні трактується й поетами?

5 Підберіть асоціативний ряд лексем до слова «душа» в Павличковому розумінні.

6 На матеріалі цього вірша Д. Павличка укладіть пари текстуальних антонімів, які в цій поезії спричинюються до гнучкої, багатогранної і постійної антитези.

7 Що таке філософська лірика? Чим саме вона відрізняється від громадянської, пейзажної, інтимної? Чи близькими є лірика філософська та медитативна? Поясніть.

Мистецькі діалоги

1 Розгляньте подані в підручнику репродукції картин і зробіть висновок, яку роль на цих художніх полотнах відіграють світлотіні. Чому саме сонячне світло в будь-яку пору року робить дні красивими й завжди суттєво піднімає людям настрій. Чи знаєте ви, який вітамін у людському організмі засвоюється лише при наявності сонячного світла?

2 Зверніть увагу на фото ракурсом у глибину криниці. У глибоких колодязях, як відомо, навіть удень можна побачити зірки, бо іноді достатньо глибока криниця уподібнюється до труби телескопа. Що цікавого, на вашу думку, вдалося вихопити на цій світлині фотографу? Які кольори відіграли особливу роль і чому?

 

 

Це матеріал з підручника Українська література 8 клас Слоньовська (2021, поглиблений рівень)